Місцевий туризм, путівник - Page 2 - SkyscraperCity
 

forums map | news magazine | posting guidelines

Go Back   SkyscraperCity > European Forums > Urban Ukraine > Інші форуми / Other forums > Спорт, культура, розваги

Спорт, культура, розваги Sports, culture, quests, tests, etc


Reply
 
Thread Tools
Old April 25th, 2015, 04:17 PM   #21
tobias
Registered User
 
Join Date: Apr 2007
Posts: 2,671
Likes (Received): 1593


Quote:
Палац князів Вишневецьких. смт. Вишнівець, Тернопільська область
У 1395 році великий князь литовський Вітовт, позбавивши Дмитрія Корибута Сіверського князівства, дав йому взамін кілька поселень на Волині. Тоді на правому березі р. Горинь , де нині розміщується село Ст. Вишнівець, Дмитрій Корибут збудував перший укріплений замок для захисту від татаро-турецьких набігів.
У 1494 р. князь Михайло Вишневецький з нагальної потреби зміцнити Старовишнівецьку фортецю, яку часто нищили і руйнували татари, зводить новий замок на лівому березі р. Горинь, вибравши місце на стрімкій горі , де з півдня та з заходу він був неприступний. Відтоді Вишнівець стає родовим гніздом і славою могутнього роду князів Вишневецьких. Тут народився Дмитро Вишневецький (Байда), легендарний засновник козацької дружини на Малій Хортиці (1550 р.).
У 1640 р. Ярема Вишневецький розпочав будівництво великого замку. На початку XVIII ст. останній з князів Вишневецьких, перший магнат Речі Посполитої Міхал Сервацій перебудовує родовий замок у пишний палац у класичному стилі, його оточував розкішний парк, що нараховував понад тисячу дерев. Інтер’єри палацу вражали сучасників своєю розкішністю. Після смерті Міхала Сервація у 1744 р. маєток переходить у власність найближчих родичів князів Вишневецьких – графів Мнєшенків (Мнішеків).
Князі Вишневецькі та їх спадкоємці зібрали велику бібліотеку, що нараховувала близько 15 тисяч томів, серед яких було чимало стародруків, рідкісних видань, а також оригінали листів королів, царів, магнатів. Особливо важлива роль у поповненні книгозбірні належить князеві Михайлу - Юрію Мнішеку.
У XIX — на початку XX століття далеко за межами Вишнівця славилася картинна галерея князівського палацу. Тут було близько тридцяти живописних портретів князів Вишневецьких, Острозьких, Мнішеків та інших відомих шляхетських родин. Портрет Дмитра Вишневецького (Байди) з колекції палацу нині зберігається у Державному історичному музеї в Києві. Пантеон феодалів доповнювався галереєю портретів польських королів, починаючи від Лешків і закінчуючи останнім королем Речі Посполитої Станіславом Августом Понятовським. Було також багато інших картин, на яких зображувалися битви з татарами і турками, мисливські сцени, пейзажі, краєвиди міст, а також серія полотен, присвячених історії Лжедмитрія і Марини Мнішек (зараз вони зберігаються у Московському історичному музеї).
Під час Другої світової війни палац було частково знищено та розграбовано. Відбудувати його вдалося лише у 70 роках. З того часу тут знаходиться селищний будинок культури, бібліотека, ПТУ, а праве крило займає шкіргалантерейна фабрика. Але, попри велику кількість господарів, як це, на жаль, зазвичай і є — споруда перебуває у вкрай занедбаному стані.
Палац князів Вишневецьких. смт. Вишнівець, Тернопільська область


Головні сходи парку замку у Вишнівці
Вишневецький палац


Парадна брама палацу Вишневецьких
__________________
думки містять творчу енергію, корисно відправити у Всесвіт добру думку

Kozhedub liked this post

Last edited by tobias; April 25th, 2015 at 04:24 PM.
tobias no está en línea   Reply With Quote
Sponsored Links
Advertisement
 
Old April 25th, 2015, 04:26 PM   #22
Kozhedub
Global conspirator
 
Kozhedub's Avatar
 
Join Date: Jan 2011
Location: Mitteleuropa
Posts: 6,914

Судячи з останнього посилання, палац відремонтували. Цікаво, хто дав гроші?
__________________
We all are born ignorant, but one must work hard to remain stupid.
Benjamin Franklin
Kozhedub no está en línea   Reply With Quote
Old June 6th, 2015, 06:58 AM   #23
tobias
Registered User
 
Join Date: Apr 2007
Posts: 2,671
Likes (Received): 1593

Є тури містами Західної України на 1-2 тижні?
Наскільки цікавою будуть такі тури для жителів Києва та України загалом.
Тур на 5-7-9 днів з трансфером з Києва до обласного центру, екскурсія цікавими місцями міст. Яка орієнтовна ціна на подібні тури?
Наприклад є автобусні тури містами ЄС(Східна Європа, Прибалтика), такі тури були популярними серед українців в 2007-2013рр.

Чому українські туристичні компанії не пропонують подібний сервіс? Українці люблять їздити власними авто?

Є сервіси для пошуку компанії з кількох чоловік для спільної поїздки в певне місто, область, цікаве місце?

Наприклад ресурс, де любителі, професіонали подорожей розкривають свої секрети, розказують про подорож в певне місце з фотозвітом, вигадують нові маршрути і реалізують їх? Після обкатки вдалого маршруту запускати автобусний тур за маршрутом, або просто збирати 2-5 авто з охочими і компанією 3-15 чоловік подорожувати.

Для підтримки і розвитку ідеї можна зробити групу в FB, форум, сайт.

В Україні є телепрограми про подорожі іншими країнами - "Світ навиворіт".
Чому нема аналогічної програми для подорожей Україною?


Можна зкомбінувати трансфер потягом до обласного центру + автобусна екскурсія містами, по області, або кільком областям.
Питання в сервісі і обслуговуванні.
Аагенції туризму в обласному центрі, інфраструктура.
Щоб люди приїхали зайшли в офіс вибрали з десятка автобусних турів і вирушили насолоджуватись поїздкою через 1-2 години.
Або навіть вибрали і заплатили через інтернет, їх зустріли з потяга і повезли на екскурсію.
+ харчування
+ розміщення в готелях різних категорій
Тобто має бути комплексний підхід.
Питання в тому, що такий сервіс є для подорожей по ЄС, йому вже 25 років майже. По Україні подібні тури існують, але їх не рекламують по телебаченню, в інтернет, по радіо.
__________________
думки містять творчу енергію, корисно відправити у Всесвіт добру думку

Last edited by tobias; June 6th, 2015 at 12:14 PM.
tobias no está en línea   Reply With Quote
Old October 20th, 2015, 10:06 AM   #24
tobias
Registered User
 
Join Date: Apr 2007
Posts: 2,671
Likes (Received): 1593

Quote:
У вересні на MitOst-фестиваль до Франківська приїхало понад двісті іноземців. UFRA запитала гостей з Берліна, Тбілісі, Єревана, Мінська, Кишинева й Тімішоари, яке враження лишилося в них про місто.


Були сонячні дні, на вулицях – багато людей, тому в мене лишилося дуже живе враження про центр Франківська. Сподобалося, що в центрі можна побачити водночас молоді сім’ї, студентів, вуличних музикантів, намети політичних партій, старших чоловіків, які п’ють каву і старших жінок з онуками.

На мій погляд, центр Франківська є типовим змішанням східноєвропейських впливів із деякими західними. Поруч із бабцями, які продають квіти й городину, бачиш точно такі магазини, які є на пішохідних вулицях Берліна чи Мадрида.

Що особисто мені запам’яталося, так це різноманітні й різнокольорові стійки для велосипедів по всьому місту. І я помітила специфічний напрямок стріт-арту – маленькі створіння в піксельній техніці. Загалом я побачила міське життя як насичене, жваве й світле – але це лише враження трьох днів. Я б хотіла приїхати ще раз і походити бічними вуличками.


Вчора я знайшла прекрасне місце у Франківську, про яке вже написала друзям, – міську лазню. Таку, рожевого кольору, з Нептуном. Я сиділа на майданчику навпроти й курила, розглядаючи будинок. А в лазні був чоловічий день. І от я бачу, як звідти виходить так чимало чоловіків, хтось у простирадлі, хтось у плавках, хто покурити, хто охолонути. І поруч діти бігають, сидять бабусі.

Ось такого відчуття свого місця в місті в мене давно вже немає в Мінську. Це було відчуття з дитинства, коли я почувалася в своєму дворі, як удома. Це все настільки натурально виглядало…

Я не змогла побачити багато в місті, але те, що побачила, мені дуже сподобалося. Приємно здивувала якість їжі. Вона була добра, а я цього не очікувала. Здивувала й мирна атмосфера в час війни. Навіть уночі я почувалася безпечно, ідучи містом.

Важко сказати, що мені не сподобалося. Напевно, надмір реклами, але це проблема не лише Франківська.


Я прогулялася в інші райони міста і побачила, що там не все так гарно, як у центрі. Є місця із зіпсованими дорогами, будинки в не дуже гарному стані.

Мені сподобалося, що багато людей користуються велосипедами, але парковок, здалося, бракує.

Карти міста я не знайшла навіть в готелі, а вона потрібна. Не завадив би й маленький туристичний центр.


Франківськ має цікаві публічні простори – площі, пішохідні вулиці й архітектурні пам’ятки. Загальне враження – вони наповнені життям, людьми, які ходять по крамницях, проводять час у ресторанах, кафе, на терасах. Деякі об’єкти в місті, такі як фонтан, запрошують до взаємодії та приваблюють людей. Я також помітив знаки творчої урбаністичної активності – парклети. Тобто є ознаки, що урбаністична культура розвивається, і це добре впливає на загальну якість міських просторів та життя в місті.

Далі потрібно розвивати публічні простори, що вже існують, та їхній зв’язок між собою. Але також створювати нові. Ще важливо підтримувати початкові зусилля груп мешканців організовувати творчі події в цих публічних просторах.
Що кажуть про Франківськ мешканці Берліна, Тбілісі та Мінська?
__________________
думки містять творчу енергію, корисно відправити у Всесвіт добру думку

Kozhedub, Romashka01 liked this post
tobias no está en línea   Reply With Quote
Old January 27th, 2016, 09:32 AM   #25
tobias
Registered User
 
Join Date: Apr 2007
Posts: 2,671
Likes (Received): 1593

Які туристичні маршрути Ви порадите щоб подивитись на гори "здалеку" з відстані 5-10 км?
Туристичні маршрути в гори для початківців?
10 найвищих вершин Українських Карпат

МАНДРУЙ ВПЕВНЕНО! Путівник Українськими Карпатами
__________________
думки містять творчу енергію, корисно відправити у Всесвіт добру думку
tobias no está en línea   Reply With Quote
Old January 29th, 2016, 07:39 PM   #26
tobias
Registered User
 
Join Date: Apr 2007
Posts: 2,671
Likes (Received): 1593



















Quote:
На півдні Івано-Франківщини, яку в Україні ще прийнято називати Прикарпаттям, в самому центрі великої карпатської дуги розташувався один з 14 адміністративних районів області – Верховинський. Район своєрідний по всіх ознаках і в першу чергу по своєму географічному розташуваню. Верховинщина – найвіддаленіша від обласного центру і від промислово розвинених районів Прикарпаття адміністративно-територіальна одиниця. Відстань від районного центру до обласного найкоротшим шляхом на північ складає 125 км. Така ж відстань і до іншого найближчого обласного центру – міста Чернівці.

Верховинський – єдиний адміністративний район області, який повністю розташований на території карпатської гірської системи. Крім того, що це найвисокогірніший район області він ще і єдиний серед інших районів який межує з іншою державою. На південному заході на протязі 49 кілометрів проходить державний кордон України з Румунією. На заході район межує з Закарпаттям, на сході – з Буковиною , а на півночі – з Надвірнянським та Косівським районами Івано-Франківщини.

Сам районний центр – смт. Верховина за даними останнього перепису населення (2001р) є найменш малочисельним по кількості населення райцентром області (5900 чол.) як і весь Верховинський район (30 000 чол.) До того ж Верховина єдиний (крім Рожнятова та Богородчан) районний центр, який не одержав статусу міста. Протяжність району з півночі на південь – 62 км., з заходу на схід – 41 км., а площа в цілому складає 1263 кв. км.

Своєрідність району полягає ще в тому, що він не газифікований. Прокладення газопроводу в Верховину не планується на найближче десятиліття. Район не має залізничного сполучення. Найближча залізнична станція розташована в 32-х кілометрах. Це Ворохта. У всьому районі налічується добудованих два п’ятиповерхових будинки та шість чотирьохповерхових, все решту одно- та двоповерхові приватні будинки та ще декілька десятків двоповерхівок.
http://www.verkhovyna.info/ua/
__________________
думки містять творчу енергію, корисно відправити у Всесвіт добру думку
tobias no está en línea   Reply With Quote
Old April 27th, 2016, 10:45 PM   #27
tobias
Registered User
 
Join Date: Apr 2007
Posts: 2,671
Likes (Received): 1593


Quote:
Шановні організатори відпочинку в українському селі та власники садиб!

Час подумати про сільський зелений туризм - організацію відпочинку у селі. З кожним роком він набуває поширення і серед сільського населення, яке надає послуги гостинності, і серед міських жителів, які залюбки користуються такою гостинністю.
Загалом майже кожен з нас має досвід приймання гостей. Проте цього недостатньо для створення конкурентної пропозиції на ринку послуг, який набув терміну „сільський зелений туризм”. Тому ми пропонуємо поступово розглянути всі аспекти розвитку такої діяльності.
З цією метою ми видаємо на сторінках науково-популярного журналу «Туризм сільський зелений» навчальні матеріали, поради та рекомендації, що сприятимуть розвитку Вашого гостинного господарства та створюватимуть позитивний імідж на всеукраїнському та міжнародному ринках.
Журнал є порадником власникам садиб про те, як задовольнити потреби гостей та підготувати будинок відповідно до вимог. Втілення у життя та дотримання цих порад сприятиме тому, що гості залишатимуть місце відпочинку щасливими та задоволеними.
У ході підготовки навчальних матеріалів до видання автори використовують матеріали та досвід 17-річної роботи ініціаторів та організаторів розвитку сільського зеленого туризму в Україні, а також інших країн.
Журнал «Туризм сільський зелений» запрошує у красиве, тепле, тихе і гостинне українське село, ознайомлює з сільським туризмом різних регіонів України, розповідає про нові маршрути, культуру, традиції та ремесла на селі, представляє гостинних господарів. На сторінках журналу видаються тематичні путівники, які запрошують на рибалку у село або у зимове село, каталоги сільських садиб усіх регіонів України.
Маємо надію, що журнал «Туризм сільський зелений” стане в нагоді як сільським господарям, працівникам органів місцевої влади та самоврядування, студентам та викладачам, так і міським жителям, які залюбки скористуються послугами сільського зеленого туризму. Словом, усім, хто приєднається до руху, який у 1996 році ініціювала громадська неприбуткова організація Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні і який набув терміну „сільський зелений туризм”.
Cільський зелений туризм
__________________
думки містять творчу енергію, корисно відправити у Всесвіт добру думку
tobias no está en línea   Reply With Quote
Old April 27th, 2016, 10:55 PM   #28
tobias
Registered User
 
Join Date: Apr 2007
Posts: 2,671
Likes (Received): 1593







Quote:
«Замок Радомисль» – східний форпост Європи

Папірня була збудована у 1612 році монахами Києво-Печерської Лаври, як укріплена фабрика з виробництва паперу для друку священних книг. Вона є найбільш східною зі споруд оборонного типу, що збереглися в Україні. Європа у середні віки закінчувалася тут. Далі, за Києвом, починалося Дике поле, звідки розвинута частина України піддавалась постійним набігам кочівників.

Зважаючи на це, монахи обирали місце для зведення «папірні» з великою ретельністю. Враховувалися особливості ландшафту, який мав сприяти обороні при нападах. Таке місце знайшлося в Радомишлі на скелі, з усіх боків оточеній водою – між двома водоспадами на березі річки Мика.

Засновником першої в Центральній Україні паперової фабрики (папірні) став відомий релігійний та громадський діяч того часу, просвітитель, архімандрит Києво-Печерської Лаври Єлисей Плетенецький (1550-1624). До того подібні фабрики існували в Україні лише в Острозі та Львові, але обслуговували переважно католицьке книгодрукування. Папірня в Радомишлі мала вперше забезпечити потреби православного друкарства.

Вона відразу стала важливим фактором розвитку православного книжної справи в Центральній Україні. Саме на папері з радомишльської папірні у 1616 році було надруковано першу в Києві книгу – «Часослов».

Під «папірню» неможливо було здійснити підкоп, оскільки гранітна скеля, на якій її збудували, уходила вглиб землі на кілометри. Оборонним цілям слугувала і особлива архітектура будівлі, яка передбачала товсті мури завтовшки 1,5 метри з бійницями та трьома виносами для збільшення кутів обстрілу. Такі стіни було непросто пробити навіть важкими гарматами. Від нападників захищалися пострілами з гаківниць (фортечних гармат), рушниць, а також стрілами. У Європі такі замки досить рідкісні, а в Україні це – єдина в своєму роді оборонна споруда.

Величезне значення для ефективної оборони папірні мало джерело, яке било зі скелі – знаходячись усередині споруди, воно могло забезпечувати оборонців питною водою необмежений час. Це джерело збереглося і сьогодні, воно розташоване у Концертній залі замку.

Протягом десятиліть ніхто з чужинців так і не спромігся захопити «папірню» та зруйнувати її. Це сталося під час воєн Богдана Хмельницького та подальшої Руїни – Радомишль обезлюднів і захищати папірню стало просто нікому. Її було зруйновано, і кілька століть вона простояла покинута.

Люди згадали про це місце аж наприкінці XIX століття. Споруду було відбудовано з червоної цегли інженером Пекарським, і з 1902 року колишня «папірня» стала слугувати млином для навколишніх районів.

Сьогодні «Замок Радомисль» приймає екскурсії та гостей, в ньому проводяться урочисті церемонії, мистецькі заходи, фестивалі, концерти. А музей української домашньої ікони налічує понад 5000 експонатів ХVII – XX ст. з усіх регіонів України.

«Замок Радомисль», як унікальний історико-культурний об’єкт на давньому торговому шляху між Києвом і Західною Європою, став учасником та дипломантом відомого проекту Ради Європи «Via Regia – культурний шлях Ради Європи».
«Замок Радомисль» – східний форпост Європи



Quote:
Історія міста Радомишль, яке в часи Київської Русі називалося Микгород, або Мичеськ, оповита таємницями та легендами. Свою назву місто отримало від річки Мика, на березі якої воно було засновано. Далі Мика впадає в Тетерів і через нього сполучається з Дніпром. Вчені припускають, що тут же знаходився табір княгині Ольги, яка на чолі своєї дружини йшла карати бунтівних древлян.

Землі Радомишля мали стратегічне значення, оскільки знаходилися на давньому торговельному шляху Via Regia («Шлях королів»), що сполучав Київ та Західну Європу. Тому за Микгород та прилеглі до нього землі точилися нескінченні війни між руськими князями. В середині XII століття відбувалися запеклі сутички за місто між київським князем Ізяславом Мстиславичем та галицьким Володимиром Володаровичем. Зрештою, Мичеськ увійшов до складу Галицько-Волинського князівства.

Славетна історія цієї землі пов’язана і з протистоянням слов’ян та монголо-татарських орд. Спершу близько 1240-1241 рр. місто було захоплене і зруйноване монголами, але вже в 1255 р. король Данило Галицький відбив Микгород, що стало першою серйозною перемогою русичів над нащадками Чингісхана. Можна з упевненістю стверджувати, що Микгород був у числі перших міст Русі, звільнених від азіатських загарбників. Згодом ці землі увійшли до складу Великого князівства Литовського, а потім перейшли під опіку Києво-Печерської Лаври. На залишках Микгорода було засноване нове місто – Радомисль або Радомисл.

Після Берестейської церковної унії 1596 р. Радомишль і волость були кілька десятків років зоною конфліктів (у тому числі збройних) між її прихильниками і супротивниками. Церковні землі Києво-Печерської лаври переходили з рук в руки від православних до греко-католиків і навпаки. Закріпленню позицій Лаври в цій місцевості сприяло те, що в 1612 році за розпорядженням архімандрита Єлисея Плетенецького в Радомишлі була побудована паперова фабрика (папірня) для друкарських потреб Києво-Печерської Лаври. З того часу землі Радомишля та папірня, як неприступне укріплення, стали своєрідним форпостом православ’я в Україні. Ймовірно, що там навіть знаходилася заміська резиденція митрополита Петра Могили, адже понад вісім десятків листів він написав саме з Радомишля.

Занепад міста відбувся у 50-80-х роках XVII століття під час Руїни – міжусобної боротьби козацько-шляхетської верхівки за владу. Радомишль збезлюднів, папірню було зруйновано. За умовами Андрусівського перемир'я 1667 р., місто залишилося за Річчю Посполитою, а у 1682 році було передане з навколишніми землями львівському унійному єпископату. Проте через кілька років місто знову стало одним із центрів козацького руху – його зайняли загони полковника Палія, який у 1699 році підняв повстання проти спроб польського сейму ліквідувати козацтво. А з середини XVIII ст. Радомишль опиняється в центрі руху гайдамаків.

З 1729 по 1795 рр. Радомишль був одним із центрів греко-католицької церкви. Тут перебувала постійна резиденція київських греко-католицьких митрополитів, закладена Афанасієм Шептицьким (1686-1746) – прямим предком відомого митрополита Андрія Шептицького (1865-1944), видатного українського релігійного та громадського діяча часів радянсько-німецької війни. Після третього поділу Речі Посполитої, у 1795 році, Радомишль відійшов до Російської імперії. Місто отримало свій герб і почало економічно розвиватися – з’явився пивоварний завод, почали відливатися гармати, були зведені будівлі міської думи, суду, поліції, створено пожежну команду та лікарню, завершене будівництво Свято-Миколаївського храму, розпочате ще за греко-католицьких київських митрополитів.

З поміж 11 200 мешканців Радомишля у 1897 році понад третину становили євреї. Ними було збудовано синагоги, нові заклади торгівлі та послуг, харчування, а також промислові підприємства. Першу школу і перший театр у місті також побудували євреї. Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття Радомишль переживає промислову революцію. Починають діяти пошта і телеграф, будуються дороги й мости, водонапірна башта, суконна фабрика, броварня. У 1902 році на зруйнованих стінах лаврської папірні був побудований млин, на якому вироблялося борошно для всього міста і повіту. Загалом перед революційним подіями 1917 року в Радомишлі діяло близько двох десятків промислових підприємств. Були відкриті чоловіча і жіноча гімназії.

Для духовних потреб міщан існувало дві православні церкви, синагога, шість єврейських молитовних будинків. Нащадки німців, що переселилися в Радомишль в XVII столітті для роботи на папірні, молилися у лютеранській кірсі. Був у місті також костел, збудований коштами княгині Цецилії Радзивілл.

Революція та подальші війни зруйнували звичний уклад життя міста. З цього часу на довгі десятиліття Радомишль став одним із символів трагедії українського народу – він пережив на собі все, що відбувалося в роки радянської влади. Спочатку тут точилася запекла боротьба між прихильниками Української народної республіки і більшовиками, а у 1921 році Радомишль пережив перший штучний голод. Його організували більшовики, які не мали підтримки серед місцевого населення. Потім місто пережило наступ войовничого атеїзму. Були знищені церква Святої Трійці та кірха, а костел перероблений під будинок культури. У 1932-1933 роках Радомишль накрив другий голодомор, були зафіксовані випадки канібалізму.

Надзвичайно драматичними стали роки німецько-фашистської окупації. 8 та 9 серпня 1941 року у двох рвищах у лісі навколо Радомишля були розстріляні 6500 євреїв – мешканців міста. Це при тому, що загальна чисельність його населення становила 9500 чоловік. Згодом тіла жертв були перепоховані у братській могили на міському цвинтарі. Радомишль став для євреїв усього світу символом трагедії Холокосту та нагадуванням всім народам про небезпеку відродження нацизму. У місті та районі діяли кілька підпільних антифашистських груп – від комуністів до членів ОУН, які, щоправда, були швидко заарештовані німцями та в листопаді 1941 р. розстріляні. З листопада по грудень 1943 р. між військами вермахту і частинами Червоної Армії велися запеклі бої за Радомишль. Місто переходило з рук в руки і, нарешті, 26 грудня 1943 радянські війська остаточно зайняли його.

Третій голодомор Радомишль пережив з 1946 по 1947 рр. Жителі міста виживали тим, що їздили за продуктами до Західної України. З початку 60-х років і до розпаду Радянського союзу життя в Радомишлі заспокоїлося. Поступово відновилася робота всіх промислових підприємств, зруйнованих під час німецької окупації, з'явилися нові. Був побудований новий міст, відкрита спортивна школа. Проте у 1990-і роки в Радомишлі почався черговий занепад. Значна частина жителів міста виїхали на заробітки у великі міста та за кордон.

Сьогодні новим поштовхом для розвитку міста, здатним вдихнути в нього нове життя, стало заснування на місці давньої папірні унікального історико-культурного комплексу «Замок Радомисль». Поява такого об’єкту в Радомишлі дає шанс для залучення туристів з України та з-за кордону, створення нових робочих місць, розвитку міської інфраструктури та сфери торгівлі і послуг. «Замок Радомисль» є першим в Україні дипломантом проекту Ради Європи – «Via Regia – великий культурний шлях Ради Європи». Він також внесений до Топ-100 кращих готелів нашої держави.

Повертаючись до славетного минулого, Радомишль відроджується і відновлює давнє значення легендарного Микгорода.
Радомишль: давній оплот незламного духу



Quote:
«Via Regia - шлях королів» - найдавніший і найдовший у світі суходольний торговий шлях, який був започаткований ще за часів античності і проходив через місцевість, де розташований «Замок Радомисль».

Понад 2000 років тому давні римляни збудували в Галлії і Германії мережу військових доріг. Вони й донині з'єднують великі міста Західної Європи. Римські дороги успадкувало Франкське королівство, а потім – Франкська імперія.

У VII-IX ст., франки, а з Х століття – Священна Римська Імперія поширювали свої торгівельні та військової інтереси на схід, і вже існуючі дороги подовжилися до слов'янських земель та Києва. Першопроходицею стала княгиня Ольга, яка у 959 році відправила посольство до німецького імператора Оттона І, а згодом у 973 році в Кведлінбург на імперський з'їзд поїхали посли київського князя Ярополка.

На заході подовження шляху відбувалося в бік Іспанії. Там «Королівська дорога» простяглася до своєї крайньої західної точки – міста Сантьяго-де-Копмостела. Це місто, де похований святий апостол Яків, стало об’єктом релігійного паломництва всієї католицької Європи. Знак Святого Якова – морський гребінець з перехрещеними жезлами – тепер є офіційним символом «Via Regia».

Перша письмова згадка про торговий шлях Via Regia датується 1252 роком. Вона міститься в грамоті мейсенского маркграфа Генріха ІІІ Достойного. Загалом формування шляху Via Regia у варіанті, наближеному до сучасного, відбувалося з кінця Х до першої половини ХV століття. Утворився новий коридор поширення ідей, знань, законів і норм, які відігравали значну цивілізаційну роль. Вже у ХІІІ столітті склався стійкий маршрут завдовжки 4500 кілометрів, який перетинав вісім європейських країн із Заходу на Схід – Іспанію, Францію, Бельгію, Німеччину, Польщу, Литву, Білорусь та закінчувався в Україні.

На наших землях він проходив через Микгород, Житомир, Рівне, Луцьк, Володимир-Волинський. Зазначені міста, як показують археологічні розкопки, значною мірою збагачувалися за рахунок зовнішньої торгівлі з країнами середньовічної Європи. «Шляхом королів» із Європи до Києва і в зворотньому напрямку в середні віки йшли купці, митці, студенти, мандрівники та паломники. І саме цей шлях став головним містком, який зв’язав воєдино українську та європейську цивілізації.

Війни і революції XVIII-XIX ст. призвели до занепаду торгівлі і Via Regia втратила своє колишнє значення. Так тривало аж до винаходу автомобілів, коли у Франції, Бельгії, Німеччини на місці стародавніх доріг почали прокладати шосе - і цей шлях знову став актуальним. Друга Світова війна перервала ці роботи, а післявоєнний розкол світу привів до того, що тисячоліттями сформовані комунікації опинилися в країнах, що належали до різних політичних таборів. Про ViaRegia стали забувати.

Новий поштовх Via Regia надав крах комуністичних диктатур у 1989 році та лібералізація міжнародних контактів і торгівлі. У зв'язку з цим зросла роль транспортних коридорів, зокрема Європейського транспортного коридору С ІІІ, який на сьогодні майже повністю повторює шлях Via Regia.

У 2006 році Рада Європи вирішила зробити давній шлях Via Regia символом європейської єдності через культурний, туристичний та економічний розвиток. Було засновано масштабний європейський проект «Via Regia – великий культурний шлях Ради Європи», а в його рамках – «Via Regia Україна – культурний шлях Ради Європи». Проект передбачає вивчення історичної та культурної спадщини міст, що лежать на багатовікових торгових шляхах, або поблизу їх. Це дає можливість зміцнити чи відновити економічні й гуманітарні зв'язки між ними, підвищити їх привабливість для туристів, залучити міжнародні інвестиції в регіональну економіку.
«Шлях королів» – через «Замок Радомисль»
__________________
думки містять творчу енергію, корисно відправити у Всесвіт добру думку

Last edited by tobias; April 27th, 2016 at 11:03 PM.
tobias no está en línea   Reply With Quote
Old July 11th, 2019, 08:34 PM   #29
Oles
Prowincya Podilya
 
Oles's Avatar
 
Join Date: Apr 2011
Location: Kamjanets-Podilsky.
Posts: 1,637
Likes (Received): 1803

Quote:
Міжнародний день Дністра святкуватимуть на Бакоті

Святкова програма, цікаві локації, розваги для дітей, екскурсії та багато іншого – такі заходи відбудуться вже на ці вихідні, 13 липня, на оглядовому майданчику в Бакоті. Там святкуватимуть Міжнародний День Дністра.

Гостей заходу чекає можливість замовити екскурсію до виробника бакотських чаїв, посмакувати шашликами, ухою, винами, настоянками та іншими смаколиками від місцевих виробників. Програма розпочнеться з 11 ранку.
http://www.kam-pod.gov.ua/novini/tow...ymut-na-bakoti
__________________
"Мова – це наша національна ознака, в мові — наша культура, сутність нашої свідомості" Іван Огієнко перший ректор Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, митрополит УАПЦ.

negve, Kotik86 liked this post
Oles no está en línea   Reply With Quote
Old January 8th, 2020, 08:40 PM   #30
so4in
Registered User
 
Join Date: Oct 2018
Posts: 57
Likes (Received): 141

Немного покатался по маленьким, но интересным селам центральной Украины
(Киевская, Черкасская, Житомирская области)

https://youtu.be/2NEK6ha4Zp4

__________________
so4in no está en línea   Reply With Quote
Sponsored Links
Advertisement
 


Reply

Thread Tools

Posting Rules
You may not post new threads
You may not post replies
You may not post attachments
You may not edit your posts

BB code is On
Smilies are On
[IMG] code is On
HTML code is Off



All times are GMT +2. The time now is 03:53 PM. • styleid: 14


Powered by vBulletin® Version 3.8.11 Beta 4
Copyright ©2000 - 2020, vBulletin Solutions Inc.
vBulletin Security provided by vBSecurity v2.2.2 (Pro) - vBulletin Mods & Addons Copyright © 2020 DragonByte Technologies Ltd.
Feedback Buttons provided by Advanced Post Thanks / Like (Pro) - vBulletin Mods & Addons Copyright © 2020 DragonByte Technologies Ltd.

SkyscraperCity ☆ In Urbanity We trust ☆ about us