Портрет герцога, построившего нынешний дворец, работы самогоНаприкінці жовтня 1597 року помер останнй законний вододар
князівства Феррара Альфонсо II д'Эсте. В справу передачі спадку
втрутились король Франції і папа римський Климент VIII. За підримки короля
Франції папа римський загарбав князівство, приєднавши його до володінь
папського престола. Вже 24 січня 1598 року армія папи Климент VIII
увійшла у окуповане місто Феррара.
Але існувала побічна гілка роду д'Эсте, що йшла від Альфонсо I д'Eсте та
нешляетної за походженням Лаури Діанті. Її представник Чезаре д'Эсте
(після повної втрати прав на наслідування ) вимушено перебрався у місто
Модена, де 1609 року придбав старовиний замок у Сассуоло.
Справу створення князівської резиденції реалізував Франческо І д'Есте,
герцог Моденський, молодий і дуже амбітний володар маленького
князівства. Він почав перемови з папським скульптором і архітектором
Лоренцо Берніні для отримання палацу новітнього зразка. Але Берніні
відмовив герцогу, знаючи про вороже ставлення пап до замовника.
Фото из вики:До справи проектування і будівництва був залучений архітектор
Бартоломео Аванцині (1608–1658). Розкішну заміську резиденцію ( як для
маленького князівства ) вибудували у Сассуоло на бастіонах фортеці 15
ст. Вона вийшла триповерховою з внутрішнім двориком. Фасади були
більш схожі на палаци Флоренці з домішками маньєризма, ніж на палаци
Венеції. За новими смаками палац мав сад бароко і фонтани у двориках.
Серед паркових атракцій створили бароковий басейн з декором у вигляді
поруйнованого амфітеатра.
Ниже галерея, расписанная Микеланджело КолоннаСпроби зміцнення власного стану і постійні втручання в тогочасну полику примушували
володаря перебувати то у Іспанії, то у Франції, що обумовило залучання до декорування
резиденції митців, уславлених іноземних і місцевих. Парадний портрет Франческо І д'Есте створив
художник іспанського короля Дієго Веласкес. Бригаду художників фрескістів очолив
французький художник-декоратор Жан Буланже. Він не міг упоратись один і тому залучив чимало
місцевих майстрів. Про величний масштаб створеного фрескового і декоративного цикла свідчать
залишки фресок на стінах і стелях князівської резиденції, де відчутні впливи пізнього маньєризма
французького зразка і художників Венеції 16 ст.
До справи декорування великого палаца були залучені також —
Гверчіно
Мікеланджело Колонна
Джакомо Монті
П'єр Франческо Чіттадані
Агостіно Метеллі
Бальдассаре Бьянкі та інші.
Архітектурні перспективи і стінописи створили декоратори Агостіно Метеллі, Джакомо Монті,
Бальдассаре Бьянкі, Мікеланджело Колонна. В декоруванні стель і парадних апартаментів брали
участь сам Жан Буланже та його італійський учень П'єтро Галуцци.
Фото из вики и инета:ворец строился как монаршая резиденция для папы Урбана VIII
и его семьи Барберини. Новый дворец строился на территории бывшего
виноградника Сфорца. За время работ над возведением палаццо
сменился ни один архитектор. В начале строительством руководил Карло
Мадерно, после него – Франческо Борроминин. В итоге и ему пришлось
уступить главную роль Джанлоренцо Бернини, который и закончил
строительство в 1634 году при помощи Пьетро да Кортона.
Резиденция Барберини на протяжении XVII века служила очагом для
деятелей искусства. Ее посещали Габриэелло Кьябрера, Франческо
Браччолини, Джованни Чамполи и многие другие. В это же время во
дворце располагалась мастерская гобеленов.
Потомки семьи Барберини владели паллацо вплоть до XX века. Из-за
кризиса сначала в 1935 году компания Финмаре выкупила старое крыло
дворца, а потом в 1949 году государство купило комплекс полностью.
Именно в это время в левом крыле дворца и расположилась
Национальная галерея. Дворец Барберини является одним из двух
зданий, в котором располагается Национальная римская галерея.
В галерее собраны исключительные работы итальянских художников
XVI-XIX веков, которые выставлены в сохранившихся интерьерах дворца.
Думаю, - шелк, крашенный золотом. Тогда он был популярен.А на стенах что? Обои что ли?
отцеубийца, дочь римского аристократа Франческо Ченчи (1527—1598),
прославившаяся красотой и мужественным поведением во время расследования и казни.
В 1598 г. вместе с мачехой Лукрецией Петрони-Ченчи и братом Джакомо вступила в сговор,
чтобы убить отца, «грубого и развратного» старика. Была осуждена за это преступление и
казнена вместе с сообщниками через отсечение головы. Эта история послужила сюжетом
многочисленных литературных произведений.