А чому витісняють за бугром? Як на мене зі святами там немає проблем. Там ці традиції виховувались століттями. Німецькі різдвянні ярмарки нікуди й не дівались, те саме і в інших країнах. Різдвяні концерти - популярна річ.
Процитую трохи звідси
Наше Різдво: між Сходом і Заходом
Мова йде від лиця канадійки українського походження.
"Я виросла, часто святкуючи
Різдво двічі. У ті роки, коли на запрошення друзів моя сім'я святкувала Різдво у грудні, ми ставились до цього здебільшого як до участі в "іншій" культурі, а не частини святкування "нашого" Різдва.
Святкування за григоріанським календарем супроводжувалось обміном подарунками, гускою або індичкою на святковому столі та співанням англомовних різдвяних пісень.
Хоч святкування й проходило весело, проте ця відокремленість "їхнього" Різдва, в якому перемішались
англосаксонські й американські традиції з великою домішкою комерціалізації, дозволяла "нашому" Різдву залишатись захищеним від повзучого втручання неукраїнських традицій й поступової асиміляції.
Наше відзначення Різдва у січні було повністю зосереджене на українських звичаях із дотриманням святкових обрядів, традиційними різдвяними стравами, та колядками.
Відтак, покоління нашої родини в Канаді зуміли продовжувати традиції українських пращурів,
мінімізуючи асиміляційний вплив зовнішнього культурного середовища. "Наше" Різдво уціліло під тиском глобалізації й комерціалізації, які істотно змінили характер святкування Різдва за західним обрядом і в Канаді, і в Німеччині, і у Польщі.
Гадаю, цей приклад гарно демонструє наскільки легше зберегти самобутність українських традицій, якщо вони не змішуються в один борщ із потужними глобалізованими й комерціалізованими трендами.
Існування двох різних календарів опосередковано виконує захисну функцію для національної культури. Дійсно, усі мої знайомі українські канадійці, які продовжують святкувати Різдво за юліанським календарем, зберегли батьківські звичаї.
Однак я не знаю жодної родини з тих, що перейшли на святкування Різдва у грудні, яка б зуміла повністю зберегти українські традиції.
Для більшості "календарний" перехід завершився забуттям звичаїв, подекуди залишивши улюблену страву зі Святвечора на різдвяному столі чи улюблену колядку у співочому репертуарі.
Боюся, що схожі наслідки матиме перенесення святкування Різдва й в Україні. Звісно, це не станеться за рік чи навіть десятиріччя, втім в осяжній перспективі самобутні звичаї все ж втратять свої позиції під тиском глобалізації й комерціалізації.
На жаль, багато українців, які досі не позбулися комплексу культурної меншовартості, вважають, що переймання глобалізованих англосаксонських й американських традицій є симоволом "прогресу".
Тому
цілком імовірно, що у боротьбі між Санта Клаусом і Святим Миколаєм, подарунками у панчохах чи під подушкою, імбирним печивом та пампушками, цукровою ковінькою та кутею, чи "Jingle Bells" та "Нова радість стала"
жертви будуть на боці українських звичаїв.
Хто вважає, що ці приклади - крайнощі, до яких ніколи не дійде, хай зверне увагу, із якою карколомною швидкістю переймання "Happy birthday" витісняє "Многая літа", особливо серед юного покоління, або заповнює прогалину в тих сім'ях, де "Многая літа" не звучало вже багато поколінь.
Наразі українські традиції лише опосередковано конкурують з глобальними течіями, позаяк досі існує відмінність між "нашим" Різдвом у січні та "їхнім" Різдвом у грудні.
Саме тому, досвід діаспори є дотичним і показовим:
використання юліанського календаря запевнює відчуття самобутності, відокремлення, незалежності від "їхнього", яке щораз більше нагадує комерціалізоване світське свято зими.
Це відчуття "іншості" й дозволяє зберігати традиції.
Комплекс меншовартості спонукає багатьох шукати "велику" культурну альтернативу і робить їх вразливішими до іноземного культурного експорту, зокрема американського, який домінує у світових трендах.
Незважаючи на усі позитиви глобалізації, сліди її культурного впливу є часто руйнівними й незворотними.
Хочу вірити, що на хвилі національного відродження українці віднайдуть сили протистояти бездумному перейманню західних комерціалізованих традицій, та докладатимуть зусиль до збереження власних звичаїв.
Відмова від впливу Москви не повинна бути підмінена впливом глобалізації. Українці врятували Святого Миколая від смерті від рук Діда Мороза не для того, аби запроторити його у в'язницю забуття, якою керуватиме Санта Клаус.
Святкування Різдва за юліанським календарем дає унікальну можливість зберегти ті традиції, які важко підтримувати у сучасному світі, тож українцям
слід добре обміркувати усі ризики, які можуть призвести до їх втрати, і відповідально
розставити пріоритети.
З цією думкою, бажаю усім щасливого Нового року й веселих різдвяних свят!"
Аріяна Ґіць, спеціально для УП
Згадане вами "пекти німецький різдвяний штолен" та "А той же глінтвейн, він європейський і не дуже притаманний Україні...". Додам ще сюди треш з Хеллоуїном.
Наші мавпи та папуги, особливо які десь покатались, ніколи не вміли цінувати чогось свого, вони постійно щось переймають, бо ж прикольне, з багатої країни, модна фіча й т.д..... Воно й не дивно, коли людина міркує виключно категорією "карта зарплат", то вона вже давно не українець, дарма, що розмовляє українською, а інші думки називає "ватними".
Я взагалі не знаю, може українська нація приречена на зникнення, як би нам цього не хотілось і які б виправдання і надії ми не плекали.
нуууу... з такими настроями, точно приречена). Нація це ми з вами, та оточення. А настрої нації мають властивість змінюватись, чи "зомбуватись" в правильному напрямку. Carol of the Bells, він же Щедрик чомусь навпаки заполонив світ)).
