Так. Дійсно красивий будинок. Нажаль, був зруйнований у воєнні часи. Цікаво, що простінки та пілястри прикрашені квітковим орнаментом, подібним до того, який будуть використовувати у «сталінській» архітектурі українських міст повоєнного часу.
Продовжу тоді вже про архітекторів харків'янами:
Ось приклад архітектора, який пов'язав своє мистецтво з українським бароко - Дмитро Дяченко. Найвідомішим таким його проектом є корпуси Всеукраїнської сільськогосподарської академії (тепер Національний університет біоресурсів і природокористування України):
лісотехнічного ф-ту
хліборобського
та всього 6 будівель.
З початком згортання українізації та посиленням репресій вимушений був відмовитись від своїх ідей. А на початку 40-х був репресований і помер у Москві.
Або
Сергій Григор'єв - автор у тому числі будинку Секретаріату президента на Банковій, який прожив достатньо довге життя і помер уже в еміґрації. Починав свою кар'єру у Харкові. Будував немало. Для його архітектури також характерне використання елементів взятих від барокового зодчества. Нажаль, фото його харківських будівель я не знайщов- тому не дуже гарні мої:
по Чернищевського, 88:
тут у конструктивістській за формами будівлі видно елементи декору стилізовані під барокові
по Сумській 110
У Києві були ним збудовані:
штаба КОВО (нині Секретаріат)
у 1934-1935 рр. урядові житлові будинки по Інститутській:
Шовковичній:
Обсерваторній (виглядає дуже по «харківськи»

) :
Ну і ще не можу не згадати архітектора, яий виїхав з Харкова в іншу сторону - до Москви.
Олексій Душкін, учень якщо не великого архітектора, то великого харківського архітектурного педагога Олексія Бекетова. В Україні Душкін будував небагато - восновному, це проекти залізничних вокзалів. Наприклад:
у Дніпропетровську:
у Сімферополі:
Найвідомішим з його возалів є, правда, сочінський:
(взято
звідси)
Взагалі, саме його вокзали стали під час розгрому Хрущовим притаманної сталінській епосі архітектури прикладом того, як будувати не можна.
Та, найвідомішими його проектами є звичайно ж московські:
Станції метро
Кропоткінська (1935)
Площа Революції (1938)
Маяковська (1938)
Автозаводська (1943)
Новослободська (1952)
Висотка біля Красних воріт (1947-53):
Універмаг Детский мир (1953-57):
після будівництва якого він уже лише викладав та проектував пам'ятники. Замовник є замовник.
В його архітектурі і справді є щось від Бенуа.
Були також великі нереалізовані проекти. Наприклад, Академічний кінотеатр (1936):