SkyscraperCity banner

1 - 2 of 2 Posts

·
Zurück in die Zukunft
Joined
·
19,121 Posts
Discussion Starter #1
П’ятеро студентів історичного факультету вирушають на археологічну практику в супроводі свого професора. Герої випадково наштовхуються на підземелля, де ймовірно схований ідол язичницького бога Перуна. Раптово професор зникає за вкрай загадкових обставин. Студенти вирішують зануритись у штольню, в надії знайти ідол і відшукати професора. Спочатку підземелля стає для них звичайним місцем для розваг, допоки вони дивним способом не втрачають його план…

Історія фільму
Молоді кінематографісти Олексій Хорошко та Любомир Кобильчук вирішили створити прецедент і довести комерційну спроможність кіна зробленого за принципом „свій, до свого по своє”. Тобто фільм зроблений в Україні, українською мовою і, предусім, для українського глядача. У створення фільму вони вклали власні кошти, цілком усвідомлюючи ризик такого кроку. Для реалізації задуму було обрано жанр класичного молодіжного пригодницького трилеру – найбільш комерційно привабливий жанр сучасного кінематографу.

Сучасний стан
Після того як хлопці ознайомили з проектом компанію Артхаус Трафік, компанія вирішила долучитися до цієї, без перебільшення, патріотичної акції і здійснити просування і розповсюдження фільму. Фільм знятий, і знаходиться у стані монтажу та озвучення. Ведуться переговори по залученню додаткового фінансування для завершення і „розкрутки” фільму. Ретельно розроблено медіа-кампанію такої розкрутки.

Перспектива
Вихід фільму в кінотеатрах заплановано на квітень 2006 року у масштабі, що досі в Україні не мав прецедентів. Фільм вийде одночасно на 30-ти екранах у найбільших містах України. Фільм має всі властивості для касового успіху. Цей проект стане справжнім „проривом” в українському комерційному кіно і продемонструє інвесторам здатність українського кіно бути справжнім бізнесом і давати прибуток.











http://www.shtolnya.com.ua/

Дорога до «Штольні»
Восени закінчаться зйомки першого українського молодіжного трилера
Аксінья Куріна, KINOKOLO.UA

“Ми розбійники!” – кажуть про себе режисер Любомир Кобильчук та оператор і продюсер Олексій Хорошко. Розмова йде про жанрові уподобання авторів незалежного проекту “Штольня”. У всьому іншому хлопці – трудоголіки, фанати кіна й, безперечно, максималісти, але водночас прагматики. Бо хочуть виправдати сподівання молодого українського глядача. Нарешті, хтось на його смаки зважив. Проект рухається за схемою, що діє в американському незалежному кіні, – максимум енерґії, ініціативи, фантазії іде на те, щоб перетворити фінансові обмеження на художній прийом.
Олексій Хорошко, який є автором ідеї, продюсером і оператором фільму, про це так і мовить: „Я хотів мати сценарій стрічки, яка вийшла б недорогою, – щоб можна було знайти готовий інтер’єр і не будувати декорацій, щоб акторів було небагато. Щоб зробити гарно і гроші повернути. Усі ж розуміють, що багатомільйонний фільм у нас у країні не окупиться”. Потім Олексій запросив режисера – до проекту приєднався Любомир Кобильчук. Написали сценарій про п’ятьох студентів-археологів, які вирушають на пошуки свого раптово зниклого професора. Але поруч із місцем розкопок бачать якусь дивну дірку, що насправді є входом до підземного лабіринту. Основну локацію, де фільмували жахливі пригоди, знайшли у воєнному доті в селищі Білогородка, що під Києвом.
Що це буде, українська “Блерська відьма”? Режисер і оператор стверджують, що то не більше, ніж піар-хід, і що насправді з “...Відьмою” – нічого спільного. Майже нічого. Режисер Любомир Кобильчук: “У нас буде красивий фільм, якісно знятий. Головне – напруга, таїна. Гадаю, в кінотеатрах картина змусить останні ряди замовкнути”. Олексій продовжує: “Ми хотіли поєднати таємничність японських стрічок і гічкоківський саспенс”. Ще хлопці кажуть, що ґенерація нових українських глядачів сформувалася на американському кіні, тож вони використовували ті самі схеми, хоча світ, створюваний на екрані, – той, у якому живе сучасна молодь. Гроші на фільм продюсер заробив самотужки; каже, міг би купити квартиру, авто і т.ін., але це є у всіх. А от власного кіна – немає. Вчинок – винятковий, хоча й не такий драматичний, як у Роберта Родріґеса, який заробив кошти на зйомки першої стрічки, тестуючи на собі ліки. Одначе Олексій, згадуючи два літні місяці, котрі вони провели в підземеллі за температури плюс шість, каже, що першого дня, коли 25 представників знімальної групи тягали апаратуру тісними коридорами, ледь більше метра завширшки, був у відчаї: “Навіщо я все це влаштував?!”
Шукання коштів та переговорів із кіномаґнатами Олексій себе відразу позбавив іще й тому, що захотів опанувати професію продюсера. Ну, а набутий досвід роботи в рекламній індустрії – річ доволі корисна, бо дає змогу розібратися в сучасному технологічному аспекті виробництва. Крім того – це школа залізної виробничої дисципліни. Ретельно створили сторіборд, а потім утілювали – крок за кроком. Кажуть, спершу планували 30 знімальних днів, та вже перед початком зйомок зрозуміли: праці буде на всі 40. Фільмують на 16-міліметровий “Кодак”. Проявляти їдуть до Москви, на респектабельну фірму “Саламандра”. Звук пишуть на знімальному майданчику, прагнучи робити це за західними стандартами якости. Влаштували великий кастинґ, передивилися майже 500 претендентів на ролі, шукаючи певні типажі. У результаті – надали перевагу непрофесійним акторам. Тепер із реготом згадують, як поводилися під час зйомок ті недосвідчені виконавці. На кастинґу ставили умову: не боятися пацюків. Дівчата запевняли, що заради кіна готові на все – та лише доти, доки не бачили цих тварюк на власному тілі.
На саундтрек відкрили тендер, за стилем це може бути рок або гіп-гоп (поки не вирішили – але визначилися з тим, що хочуть працювати з кимось новим, іще не відомим широкому загалові). Цікавлюся щодо національного колориту – хлопці в один голос відповідають, що шароварів немає... Колорит буде, він пов’язаний із язичництвом, експозиція до фільму історична – повергнення ідола Перуна.
На запитання, чому вони обрали українську мову, хоча всі навколо переконують, мовляв, це занижує потенційну ринкову вартість фільму, – і продюсер і режисер відповідають безкомпромісно. “Ми живемо у власній державі, і вже настав час мати свою мову на екрані”, – каже Олексій. Любомир продовжує: “Якби ми фільмували російською, це було б продовження російського кіна. У кінотеатрах зараз немає українських стрічок, тож логічно буде, якщо кіно вийде українською. В кожній країні творять кіно власною мовою, а потім перекладають чи роблять субтитри. У чому проблема? Хіба в Україні не розуміють своєї мови? Тим паче, що вона у фільмі звучатиме жива, сучасна, молодіжна”.
 

·
Zurück in die Zukunft
Joined
·
19,121 Posts
Discussion Starter #2
1 - 2 of 2 Posts
Top